Що робити з програмним забезпеченням з невеликою кількістю нових випусків або без них?
У попередніх дописах ми бачили, що переклади — це файли, які постачають разом із програмним забезпеченням.
Уявімо такий сценарій: ви щойно знайшли програмне забезпечення, воно вам подобається, воно відповідає вашим потребам. Однак вас турбують проблеми з перекладом, деякі меню не перекладені.
Визначивши, де знаходиться цей проєкт в інтернеті, ви розумієте, що це програмне забезпечення випускає лише одну версію на рік у кращому випадку.
Це означає, що в кращому випадку, якщо проєкт все ще живий і ваші зміни об’єднано, ймовірно, пройде кілька місяців, перш ніж ваша робота стане доступною для інших користувачів. Включаючи вас самих! Ось так, переклад вимагає лише двох речей: розуміння початкової мови та опанування вашої рідної мови. Усе інше – лише перешкода для входу, яка обмежує кількість людей, які можуть допомогти.
І нічого не поробиш зі швидкістю випуску програмного забезпечення. Якою б не була його природа, випуск нової версії вимагає багато зусиль, роздумів, тестування, координації та спілкування. Якщо проєкт не є достатньо зрілим і дуже ретельно розглядає переклад, прохання про швидший випуск для завершення або виправлення перекладу не буде сприйнято приязно.
Іноді енергії проєкту вистачає лише на один випуск програмного забезпечення на рік. Іноді енергії автора проєкту не вистачає, і проєкт, який вам подобається, не бачив нових випусків кілька років.
Незважаючи на те, що це програмне забезпечення може працювати нормально, ви в безвиході… Якщо тільки… ваш дистрибутив Linux не надає змогу перевантажувати переклади!
Це саме те, що робить проект Ubuntu.
Ubuntu надає змогу перекладати багато програмного забезпечення через свою платформу https://translations.launchpad.net/ Це досить велика платформа: 3 151 497 рядків у 63 017 файлах, 386 мовах, 88 145 перекладачів, 50 груп перекладу… Вражає? Неймовірно? Я розповім вам про це в наступному дописі.
Як це працює?
Оскільки дистрибутив є величезним механізмом розповсюдження/постачання програмного забезпечення користувачам, переклади постачаються шляхом, відокремленим від програмного забезпечення. Технічно на комп’ютері користувача це нічого не змінює, кожна програма має свої переклади. Але з точки зору оновлень переклади можна оновлювати без оновлення програмного забезпечення. Це надає змогу випускати нові переклади для користувачів Ubuntu, не чекаючи нової версії програмного забезпечення.
Чудово! Мети досягнуто! Можна перекладати програмне забезпечення, яке вам подобається, не знаючи, чи воно живе, динамічне, або навіть шукати, де і як цей проект хоче мені допомогти! Нагадуємо, що вимога використання git є величезною перешкодою для багатьох.
За винятком того, що це лише для Ubuntu. Інші дистрибутиви Linux не виграють від цього. Проєкт, про який йдеться, навіть якщо він повільний або неактивний, не отримує від цього жодної вигоди.
Гірше того, іноді це дублювання роботи, в межах проєкту Ubuntu ми можемо перезаписати роботу інших проєктів. За кілька хвилин я знаходжу проєкт, який є частиною GNOME (gnome-remote-desktop на Launchpad і gnome-remote-desktop на gitla b). На gitlab ми бачимо внесок, якого немає на Launchpad, тому його можна перекладати за межами Launchpad. Так, через l10n.gnome.org…. Цей проєкт не повинен бути на Launchpad, чому він там? Не знаючи відносин між спільнотами Ubuntu і GNOME, які потенційно чудові, я бачу тут ризик конфлікту.
Нарешті, Launchpad — це величезне програмне забезпечення, яке відіграє багато ролей у спільноті Ubuntu, а не лише переклад. Я не знаю, наскільки добре Launchpad виконує свою роботу, допомагаючи спільноті Ubuntu, але як платформа перекладу це дуже обмежений і архаїчний інструмент. І це нормально, платформа перекладу коштує багато з точки зору знань і навичок. Якби переклад був пріоритетом для компанії Ubuntu, вони б створили інструмент такого ж рівня якості, як Pontoon або Weblate.
У тому, що робить Ubuntu, є корисне, дякую їм за те, що показали, що це можливо.